1.1 Контрастивна функція Наголос виконує цю функцію, протиставляючи наголошені слова (іменники, дієслова тощо) проти ненаголошених (прийменники, сполучники тощо).
Контрастивна або контрастивна лінгвістика («контрастивна лінгвістика») — розділ мовознавства, який займається порівнювати з однієї чи кількох точок зору дві чи більше різних мов.
Акцент — найбільша інтенсивність вимови одного зі складів слова. Наголос або орфографічний наголос — це письмовий знак, який ставиться над літерою, щоб вказати, що цей склад вимовляється з більшою інтенсивністю.
Наголос — це ступінь відносної помітності складу над іншими в певній області (це вміння виділяти один склад над іншими Це те, що відомо як кульмінаційна функція наголосу).
Класифікація голосних
| Хлопець слова | Коли позначається наголос? |
|---|---|
| Aboutsdrújula | Усі вони отримують тильду |
| Есдруюла | Усі вони отримують тильду |
| Могили | Тильда, коли вони закінчуються на приголосну, відмінну від n, s і голосної |
| Гострий | Тильда, коли n, s і голосна закінчуються |
1. присл. Лінг. Це порівнює елементи або системи двох мов з метою опису їх відмінностей.