Етюд (/ˈeɪtjuːd/; фр. [e. tyd]) або етюд — це інструментальна музична композиція, зазвичай коротка, призначена для надати практичний матеріал для вдосконалення певної музичної майстерності. Традиція написання етюдів виникла на початку 19 століття разом зі швидким зростанням популярності фортепіано.

Є етюди з кожного музичного періоду. Їхня мета щоб допомогти учневі вправлятися та вивчати певну техніку. Як наслідок, вони, як правило, повторюються. Деякі композитори, наприклад Ліст і Шопен, писали етюди такої складності й краси, що їх виконують у концертах.

Етюди є не так важливо, як ваги, але допомагають у подібних цілях у вирішенні технічних завдань, які часто виходять за рамки стандартного репертуару, що робить виконання справжніх п’єс просто питанням вивчення музики.

Деякі настільки популярні, що їм дали прізвиська; серед найпопулярніших є ор. 10, № 3, іноді ідентифікований під назвами Tristesse («Сум») або «Прощання» (L'Adieu), а також «Революційний етюд» (Op. 10, No.

Основні характеристики етюду включають: Технічний фокус: Études створено, щоб націлити та розвинути певні технічні завдання для музикантів, такі як спритність пальців, координація рук, спритність або контроль над динамікою та артикуляцією.

Етюд – це коротка хитра мелодія, яку музикант грає переважно для практики або для демонстрації майстерності. Багато етюдів призначені для гри на фортепіано. Такі відомі композитори, як Дебюссі та Шопен, писали фортепіанні етюди, які продовжують використовувати для навчання музикантів-початківців.

Етюди зазвичай пишуться для сольних інструментів і дозволяють гравцеві практикувати або демонструвати сфери своїх музичних навичок. Незважаючи на те, що етюд почав своє життя як вправа для гравця, багато творів стали популярними серед публіки та відомі як концертні етюди.