Основним диференційним діагнозом первинної полідипсії є нецукровий діабет (ДД). Методом діагностики, який використовується протягом тривалого часу, є Тест непрямої депривації води (WDT), що є непрямим вимірюванням активності аргінін-вазопресину (AVP) у поєднанні з введенням десмопресину.

Основним диференційним діагнозом первинної полідипсії є нецукровий діабет (ДД). Методом діагностики, який використовується протягом тривалого часу, є Тест непрямої депривації води (WDT), що є непрямим вимірюванням активності аргінін-вазопресину (AVP) у поєднанні з введенням десмопресину.

Причини первинної полідипсії включають звично підвищене споживання рідини а також психогенні та психіатричні розлади, такі як обсесивно-компульсивні розлади або психози. Повідомлялося, що деякі препарати викликають первинну полідипсію, наприклад верапаміл.

Полідипсія визначається при споживання надмірної кількості рідини (>3 л на добу). Психогенна полідипсія (PPD) проявляється без визначеної медичної причини і часто спостерігається у пацієнтів із діагнозом шизофренія, ОКР, тривога, розлад, пов’язаний із вживанням алкоголю, та інші психотичні розлади.

Первинна полідипсія (ПП) – це стан, при якому є надмірне споживання рідини, що призводить до поліурії з розрідженою сечею та, зрештою, гіпонатріємії. Поліурію можна визначити як виділення сечі понад 40-50 мл/кг протягом двадцяти чотирьох годин.

У спробі взяти під контроль полідипсію можна використовувати ряд фармацевтичних препаратів, зокрема:

• Атипові нейролептики, такі як клозапін, оланзапін і рисперидон.
• Демеклоциклін, тетрацикліновий антибіотик, ефективний завдяки побічній дії індукції нефрогенного нецукрового діабету.