Інгібування активності полі(АДФ-рибозо) полімерази (PARP) викликає синтетичну летальність у мутованих ракових пухлинах BRCA1/2 вибірково націлюючись на пухлинні клітини, які не можуть відновити дволанцюгові розриви ДНК (DSB).4 грудня 2018 р.

Інгібітори полі(АДФ-рибози) полімерази (PARP) (PARPis) вибірково вбивають ракові клітини з дефіцитом BRCA1/2 шляхом індукції синтетичної летальності, забезпечуючи ефективну стратегію цільової терапії раку, керовану біомаркерами.

На закінчення, на даний момент Олапариб і талазопариб є схваленими FDA PARPis для пацієнтів з РМЗ із зародковими мутаціями BRCA. Застосування терапії PARPi на ранніх стадіях РМЗ та у пацієнтів без мутацій BRCA зародкової лінії потребує підтвердження ефективності PARPi у клінічних дослідженнях.

Генетичну взаємодію між PARP і BRCA можна описати як синтетичну смертельну. Синтетична летальність між двома генами відбувається, коли індивідуальна втрата будь-якого гена сумісна з життям, але одночасна втрата обох генів призводить до загибелі клітини.

Чотири інгібітори PARP-олапариб (Lynparza), рукапаріб (Rubraca), нірапаріб (Zejula) і талазопариб (Talzenna)— схвалені FDA для лікування певних видів раку, які несуть шкідливі зміни в BRCA1 або BRCA2.

PARP – це білок (фермент), який міститься в наших клітинах, він означає полі-АДФ-рибополімеразу. Це допомагає пошкодженим клітинам відновлюватися. У якості лікування раку інгібітори PARP зупиняють PARP від ​​відновлення роботи в ракових клітинах, і клітина гине.