Німецька Демократична Республіка бачила себе соціалістичною державою і втілювала в життя основні принципи народної республіки. Оскільки форма правління була сформована правлінням однієї партії, так званої державної партії, НДР також називають партійною диктатурою.

Німецька Демократична Республіка (НДР) була східною, реальною соціалістичною з двох німецьких держав, створених після Другої світової війни, яка існувала з 7 жовтня 1949 року до об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року.

Німецька Демократична Республіка (НДР) або комуністична Східна Німеччина припинила своє існування опівночі 3 жовтня 1990 року. Вона не була ні демократичною, ні республікою. Це була диктатура в якому не було вільних виборів, поділу влади та свободи пересування.

У 1989 році НДР розглядала себе як «соціалістичну державу робітників і фермерів як форму диктатури пролетаріату», яка вважалася попередником (вільного) комуністичного суспільного ладу.

До 1978 року НДР вдалося визнати 123 урядами Сходу та Заходу. НДР також знайшла підтвердження свого суверенітету в участі Еріха Хонеккера в Нараді з безпеки та співробітництва в Європі* (НБСЄ) влітку 1975 року.

Стаття 1 конституції НДР зазначала: «Німецька Демократична Республіка є соціалістичною державою робітників і селян. Це політична організація трудящих міста і села під керівництвом робітничого класу і його марксистсько-ленінської партії.