Зазвичай конденсація ДНК визначається як «колапс розширених ланцюгів ДНК на компактні впорядковані частинки, що містять лише одну або декілька молекул” (Блумфілд, 1997).

Конденсація хромосом відноситься до процес ущільнення та організації хроматину під час поділу клітин, що забезпечує точну передачу генетичного матеріалу дочірнім клітинам.

Конденсація є хімічна реакція, під час якої мономери (малі молекули) з’єднуються з утворенням полімерів (великих молекул або макромолекул). Під час конденсації між мономерами утворюються ковалентні зв’язки, які дозволяють мономерам з’єднуватися в полімери. Під час конденсації вода виділяється або втрачається.

Такі довгі ДНК розчиняються у водних розчинах, приймаючи витягнуту конформацію. Конформаційна зміна молекули ДНК з подовженого в компактний стан було широко вивчено і називається «конденсацією ДНК» [1,2,8].

Під час профази комплекс ДНК і білків, що містяться в ядрі, відомий як хроматин, конденсується. Хроматин згортається і стає все більш компактним, що призводить до утворення видимих ​​хромосом. Хромосоми складаються з однієї високоорганізованої частини ДНК.